Говорять, що на світі сім чудес,
Та я упевнений, що восьме чудо – жінка,
Для неї ллється пісня до небес
І розквітає навесні мімози гілка.
Холоне кров, і мову відбира,
Мутніє розум, і чоло пітніє,
Коли це чудо, зроблене з ребра
Тебе коханням й ласкою зігріє.
Здається, що в рутині будніх днів
Чоловіки за вас зовсім забули –
На свято –квіти й скромний сувенір,
А в будні дні – привіт, пока і скоро буду.
Ні, це не так, скажу я вам, жінки,
Хоч ми і не такі уже багатослівні,
Та кожну мить для вас живуть чоловіки,
Бо ви для чоловічої душі – царівни.
Для вас ми можем світ перевернуть,
Зорю із неба можемо для вас дістати,
І, навіть, про футбол на мить забуть,
Помить вікно і винести сміття із хати.
Бо ви, жінки, - найкращий плід Творця,
Бо ви, жінки, - то восьме чудо світу,
Такими й залишайтесь до кінця,
Ми ж будем гаряче і палко вас любити.
| 
